Початок повномасштабної війни: історія військовослужбовця з позивним "Хантер" із Ворожби
Хантер. Суспільне.Суми
З першого дня повномасштабного вторгнення російської армії в Україну військовослужбовець Віталій із позивним "Хантер" разом із побратимами приєднався до добровольців і обороняв Суми. Чоловік був учасником АТО в 2014 році, потім повернувся в цивільне життя, працював залізничником.
Про те, що буде наступ російських військ його, каже, попередили заздалегідь, тому разом із побратимами з АТО готувались до вторгнення, наскільки це було можливо. Однак, додає, усе сталося зовсім інакше. Про початок повномасштабної війни, оборону Сум та подальший свій бойовий шлях "Хантер" розповів кореспондентам Суспільного.
"Були старти тяжких ракет. Ми чули дуже, так як ми дуже близько до кордону, там 7-8 км і вони стартували там з свого сахзаводу, там звідти старти йшли. Це не так далеко і дуже чутно було. Самі вибухи, потужні вибухи стартів і над головою летіли болванки в сторону Києва. Це був шок. Для місцевого населення взагалі це був шок. Всі виходили, хрестились, і на коліна падали, і плач, і стогін був, все було", — розповідає військовослужбовець Віталій із позивним "Хантер" про ранок 24-го лютого 2022-го року.
На той момент чоловік перебував удома, у Ворожбі, що за менш як 10 кілометрів від кордону з Росією. Каже, повномасштабне вторгнення для нього, як учасника АТО, та його побратимів не стало несподіванкою.
"Десь за вісім днів приїхала людина з півночі. Я навіть можу сказати позивний його - "Павук". Зібрав нас всіх атошників. Нас - це атошників Білопільського району і попередив, що «хлопці, буде війна». Прибирайте свої сім'ї, прибирайте своїх дітей і готуйтеся. Ми створили свій план дій, запаслись бензином, салом, цибулею. Зібрались ми в певній точці після там двох годин уже обстрілів і вирушили", — розповів військовослужбовець.
Їхали обороняти Суми, каже Хантер. За кілька кілометрів від міста побачили поліцейські екіпажі.
"На трасі стояло близько 50 поліцейських екіпажів просто. Це нас як трішки здивувало. Ми зупинились, спитали, як там Суми, заїзд. Вони всі пожимали плечами. Але коли ми вже заїжджали в Суми, то вже стояв кацапський блокпост, стояло два БТР-а і близько 10 вояків з орди стояло. Спочатку ми їх прийняли за своїх, коли порівнялись зрозуміли, що то не наші, прийшлось тиснути на газ і ми благополучно вскочили в місто Суми", — згадує Хантер.
Місце розташування блокпосту в Сумах 24 лютого 2022 року. Суспільне Суми
Насамперед, згадує Хантер, поїхали з побратимами у визначене місце, отримувати зброю. З наявної, каже, на той час була лише стрілецька, але вони раділи й такій:
"Як тільки отримали зброю, десь два дні ми з знаходились ближче до військового містечка. Там був прийнятий перший бій. Це той випадок, коли заходила кацапська техніка, її було небагато, дві одиниці і наші. Десантники, вони прийняли цей бій, ми втрутились уже в стрілкотню цю".
Місце, де відбувся перший бій з РФ 24 лютого 2022 року. Суспільне Суми
Добровольці ж організовували блокпост на одному з виїздів із міста. Чергували цілодобово, розповідає Хантер: збирали інформацію та передавали її у створений оперативний центр.
"Дві години стоїш, дві години відпочиваєш і така циклічність повністю, варта була перекрита зі сторони Красного села (Старого Села - ред.) і зі сторони аеропорта", — розповів військовослужбовець.
Саме від добровольців, що чергували на даху багатоповерхівки, надходила перша інформація щодо ситуації поблизу Сум, згадує військовослужбовець:
"Тоді ж не було такої кількості Мавіків, FPV, тоді не було, розвідданих там, наприклад, американців. Фактично з цього нічого не було. Були тільки наші очі, вітром надуті з ячменями червоні. Був гарний 12-тикратний бінокль. І він дуже допомагав. Видно російські танчики з їхньою символікою, з відкритими люками, там з оцими чумазими мордами, які виглядали з цих люків. Їм було нелегко на нашій землі. Дуже нелегко. Ті танчики, які влізли в чорноземі, не вилізли, то ж вони не вилізли не просто так, то їх забрала земля і далі не пустила. І це ж тільки тут скільки їх застряло. А скільки їх застряло туди — Краснопілля, Тростянець".
Показав Віталій і будинок, який на початку вторгнення добровольці використовували, як штаб.
Будинок в Сумах, який у 2022 військові використовували як штаб. Суспільне Суми
"Оця будівля, це був наш генштаб, тут наш командир жив. Звідси співпраця була з військовим містечком, з адміністрацією міста Суми", — розповів військовослужбовець.
Віталій згадує: попри небезпеку, містяни підтримували захисників — приносили їжу та напої.
Сумські добровольці на чергуванні на блокпосту в Сумах. Лютий, 2022 р. Ігор Стрельцов
"Летять СУ-шки. Тут ми, військові. І йдуть люди цивільні, які несуть нам каву, несуть суп у термосах. До речі, першими, хто приніс суп і каву на оцю точку, це були переселенці 14-го року з Донецька. Це був Володя і Лєра. Ми до сих пір знайомі, в нас дружні стосунки і подалі вони з нами співпрацювали", — говорить Хантер.
Сумські добровольці на чергуванні на блокпосту. Лютий, 2022 р. Ігор Стрельцов
Загалом, добровольці чергували на цьому блокпосту близько трьох тижнів, говорить військовослужбовець:
"Коли почала повертатись поліція в місто, з того часу почали прибирати блокпости на цих участках і почали згуртовувати вже війська. Потім приїхали представники 155-го батальйону ТРО "Суми" 117-ї бригади і запропонували нам вступити в війська. Альтернативи не було ніякої. І цілі були захистити Батьківщину, розуміли, що одним днем днем воно все не закінчиться і вступили в військо".
Доброволець на блокпосту в Сумах. Лютий, 2022 р. Ігор Стрельцов
У складі 155-го батальйону 117-ї бригади ТРО Хантер був командиром відділення піхотинців. Спочатку обороняли Сумський напрямок, потім, згадує, була Донеччина та важкий для них Лиманський напрямок. Там батальйон зазнав багато втрат серед бійців. У 2025-му, каже, повернулись на Сумщину. Влітку минулого року поблизу Миропілля під час виконання бойового завдання Хантер зазнав важкого поранення:
"Це вже період, коли РФ дуже потужно почали використовувати ФПВ-дрони на оптоволотні. І оце нанесло нам дуже великої шкоди. Цілих вийшло двоє. Один був 200-й, три 300-х"
Евакуація з тої місцевості була неможлива, тож робити це довелось самотужки, згадує Хантер:
"Крові було втрачено дуже багато, і з своїм командиром, офіцером ми самотужки евакуювались. Це було тяжке евакуювання. Метрів двісті чистого поля, ми повзли більше чотирьох годин, втрачали свідомість, десь один одного приводили до тями і далі повзли. А уже коли заповзли в нашу зеленку, то там уже допомогли наші хлопці".
Внаслідок поранення та затяжної евакуації, військовослужбовцю довелось ампутувати стопу.
"Операція була в Києві - ампутація, реампутація, зашивали, розшивали. Інфекція, все було не дуже вдачно, тому що повзли ми там по такій землі, вона вся була всіяна трупами: і наших хлопців, і кацапських. І тіла розлагались і ми розуміли, ну, іншого виходу не було ізолюватись якось. Нога була обмотана одним плащом, бо вже аптечка була фактично випорожнена вся, все, що можна було з неї витягти, вже було витягнуто. Підцепив там інфекцію, лікарі довго мучились, поки це все прибрали", — зізнається пан Віталій.
Хантер. Суспільне.суми
Нині Хантер продовжує своє лікування. Далі, каже, буде реабілітація, потім медична комісія. Підтримує і надає сил чоловіку кохана, з якою познайомився під час повномасштабної війни:
"Бачили один одного з перших днів, а потім пізніше, пізніше, пізніше, то вже так і почались розмови, дзвінки і якось так все гарно вийшло. Але, знаєте, кохання любить тишу, тому ми вирішили це питання не піднімати взагалі".
Згадуючи початок повномасштабної російської агресії, найбільше, каже Віталій, його тоді вразила самовідданість та згуртованість українців.
"Думалось не за себе, думалось за дітей, думалось за вільну Україну для дітей, для онуків. Йшли люди, я згадую оцих своїх хлопців – ми ж не проходили медкомісій, нічого. Були люди з цукровим діабетом. Були люди з інвалідністю, були люди обмежені в русі, були люди з пухлинами в голові. І всі воювали, розумієте? Ніхто не звертав на це увагу. Віддано. Повноцінно", — додає Віталій.
