A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Ворожбянська міська рада
Сумська область, Сумський район

Пугач Павло Іванович #ШануймоСвоїхГероїв

Дата: 07.05.2021 08:13
Кількість переглядів: 980

Активна, небайдужа людина, на долю якої випало багато важких життєвих випробувань, мудрий наставник молоді, вимогливий й справедливий керівник, чуйний батько – таким назавжди запам'ятався жителям Ворожби Пугач Павло Іванович.

Народився Павло Іванович 14 березня 1924 року в селі Річки, що на Білопільщині у родині, де дотримувались козацьких традицій. Крім хлопчика батьки мали ще 4 діток, у родини був наділ землі й господарство. Брат батька Івана Костянтиновича – Данило, являвся головою козацького кола. Саме ці обставини й привели до першого серйозного випробування у житті Павла – розкуркулення родини. Батько подався «у біга», а матір отримала заслання до Карелії. Якимось чином, діти залишилися без догляду. Боячись репресій від «совєтів», сусіди вдень навіть не підходили до хати Пугачів, а через декілька діб почали підгодовувати малечу тільки вночі. Одна з жінок запропонувала бідолахам пробиратися до Сум, де був дитячий будинок. Недовго думаючи, діти вирішили самі облаштовувати своє майбутнє і пішли до міста. Якою була та подорож не відомо, які виклики дорога поставила перед Павлом і його братами-сестрами ніхто не знає, та до сиротинця дібралося троє з п'яти. Пізніше, коли майже уся родина об'єдналася, мати Євдокія Данилівна шукала своїх діток, навіть писала листа до програми Агнії Барто «Знайти людину», що з 1965 року виходила раз на місяць на радіохвилях станції «Маяк». Та пошуки не виправдали сподівань.

У дитячому будинку Пугач П. І. перебував до тих пір, поки його не забрала мати. На той час тато був ув'язнений, а Євдокія Данилівна продовжувала заслання. Тому середню школу Павло Іванович закінчив саме у Карельських суворих краях. З учнівської парти він пішов до ополчення, рив окопи, будував земляні укріплення. У 18 років, завдяки повній середній освіті, отримав направлення до школи молодшого командного складу, яку закінчив у званні «молодшого лейтенанта».

Бойові шляхи Пугача Павла Івановича пролягли північчю Євразії. Він воював у складі III Карельського фронту, визволяв Осло, звільняв Норвегію. Перше поранення отримав у бою, після якого від його підрозділу залишилось п'ятеро бійців, у тому числі Пугач та його ординарець Іван. Група просувалася до радянських військ важко, в нічний час. Вже у «своєму» тилу військовими зайнявся СМЕРШ. На щастя, розслідування закінчилося позитивно. За героїчну поведінку Павло Іванович був нагороджений орденом Червоної Зірки. У скарбниці нагород були також і орден Червоного Прапора, медаль «За визволення Осло». Пізніше на Пугача очікувало ще одне поранення, шпиталь і радісна звістка – Перемога. По поверненню до частини був відкомандирований для участі у параді Перемоги від III Карельського фронту, після якого Павло Іванович розшукав свою родину, що перебувала в евакуації у Мордовії.

На рідну Україну Пугачі повернулися 1947 року і вирішили осісти у невеличкому мальовничому містечку. Так доля пов'язала Павла Івановича з Ворожбою. Свою трудову діяльність він розпочинає з кочегара паровозного депо. У 1949 році закінчує школу машиністів у м. Брянськ. Та військовий дух не дає йому спокою. 1953 року Г. Жуков, боячись змови проти нього, призвав вірних людей, чесних офіцерів до себе на службу. Через три роки у званні старшого лейтенанта Пугач П. І. повертається до Ворожби, де починає працювати машиністом тепловозу, проходить курси роботи на тепловозах, а згодом заочно закінчує Харківський інститут залізничного транспорту, був машиністом-інструктором. У 1965 році рекомендований на посаду начальника Паровозного депо Ворожба. Відповідальність, сумління, порядність, вимогливість – ось риси Павла Івановича – керівника, на плечі якого знову лягли вже виробничі випробування, а саме перехід з паровозної на тепловозну тягу ділянки залізниці від Ворожби й майже до Харкова. Справився і з цим. І в 1978 році пішов на заслужений відпочинок та «на лаврах» не спочив.

У вісімдесятих роках Пугач Павло Іванович став ініціатором створення Організації ветеранів міста, яку й очолив. Неодноразово обирався депутатом міської, районної й обласної рад, завжди був очікуваним гостем на зустрічах з учнівською молоддю.

#ШануймоСвоїхГероїв


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь